ІНСТРУМЕНТИ ВПЛИВУ НА ПРАВОПОРУШНИКІВ ЗАДЛЯ УБЕЗПЕЧЕННЯ СУСПІЛЬСТВА
Не виникає сумнівів, що наслідком кримінального злочину повинно бути кримінальне покарання. Більше того, кримінальне покарання у свідомості пересічних громадян має стійку асоціацію з місцями позбавлення волі.
В’язниця — не завжди ефективний спосіб реагування на всі без виключення злочини, особливо з точки зору перспективи повернення особи у суспільство. Але якщо не в’язниця, то яким чином буде здійснюватися покарання без ізоляції, чим це краще і наскільки небезпечно це буде для громади?
У відповіді на ці питання полягає суть пробації, яка виникла більше 200 років тому і продовжує вдосконалюватися в усьому світі як система кримінально-правового реагування.
Пробація представляє собою систему наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого. Пробація є не лише альтернативою позбавленню волі, але й є більш ефективною з точки зору реабілітації правопорушників та створення у них готовності жити, не вчиняючи правопорушень. Пробація робить суспільство більш безпечним, насамперед, мається на увазі зниження рівня злочинності у суспільстві, нейтралізацію загрози життю і здоров’ю громадян, недопущення вчинення повторних кримінальних правопорушень суб’єктами пробації, і, відповідно, упередження наслідків злочинів (фізичних, моральних, матеріальних тощо).
Не усунувши причини й умови вчинення кримінального правопорушення, не досягнувши необхідних змін у житті та світогляді клієнта пробації, говорити про остаточне виправлення правопорушника – непросто.
Робота з правопорушником проводиться не навмання, а базується на проведенні науково розробленого дослідження його кримінальної історії, особистості та способу його життя (оцінка ризиків і потреб). Виявляються проблемні аспекти, що у комплексі ймовірно зумовили вчинення ним злочину (приміром, відсутність освіти, роботи та законних джерел доходів, складна ситуація в родині, вплив оточення, різного роду залежності, спосіб мислення та інші психологічні особливості).
Разом із клієнтом складається план індивідуальної роботи і вже на основі наявних потреб визначаються відповідні заходи. Головна мета такої роботи – мотивувати осіб, які вчинили правопорушення, до змін на краще та готовності жити без порушень закону. Однак працівник пробації не може надавати суб’єкту пробації весь спектр консультацій. Саме тому важливим аспектом успішної пробації є залучення неурядових (громадських, релігійних, благодійних) організацій, які мають досвід і ресурси для роботи із різними категоріями осіб, які є цінними для використання і у роботі з клієнтами пробації.
Достатньо ефективним інструментом впливу на зміну поведінки та способу життя клієнта є пробаційні програми. Пробаційні програми становлять собою сукупність спеціально розроблених тренінгових занять інформаційно-профілактичного характеру, що ґрунтуються на принципах когнітивно-поведінкового втручання та спрямовані на формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити. Особливістю пробаційних програм є обов’язковість виконання, оскільки вони призначаються судом як обов’язок особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням.
Це і є суть пробації: персонал органів пробації не просто контролює, а ще й мотивує людину до змін, підказує, що саме потрібно змінити, і надає допомогу, будучи «посередниками» у процесі життєвих змін. Лише спільними зусиллями усіх зацікавлених сторін (державних і недержавних органів та установ спільно з громадою) можна підтримати людину у складних життєвих обставинах та підвищити безпеку в громаді.
Начальник Дубенського районного
сектору №3 філії Державної установи
«Центр пробації» у Рівненській області Віктор ГАВРИЛЮК
