Сьогодні відзначається 210-а річниця від дня народження Тараса Григоровича Шевченка
Тарас Шевченко!
Досить було однієї людини,
щоб урятувати цілу націю.
Остап Вишня
Духовну велич і красу України Тарас Шевченко підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ, його ім’я стало символом нашого народу, його «Кобзар» лежить на столі поряд із хлібом, а пісні його вишиті на рушниках.
Сьогодні минає 210 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, нашого національного генія, творця та борця за свободу нашої Батьківщини.
Тарас Шевченко - це не тільки видатний поет, маляр і громадський діяч, але й символ національної свідомості, воля та незламна сила духу українського народу.
Його твори переповнені глибокими почуттями і сильними емоціями, що торкнулися сердець мільйонів людей. Його літературні шедеври стали взірцем для багатьох поколінь українців, які борються за наше краще майбутнє.
Сьогодні ми згадуємо Тараса Шевченка з повагою та вдячністю, і бажаємо його творчій спадщині назавжди жити в наших серцях. Нехай його слова завжди будуть для нас натхненням та мотивацією на шляху до світлого майбутнього.
Значення великого Кобзаря для України неможливо переоцінити. Пройшло 210 років від дня його народження, проте кожне слово, написане поетом, і досі актуальне. Тарас Шевченко був і є символом опору російській експансії. Український видатний митець залишив кілька важливих послань, які для українців стали закликом до дії.
Боріться – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, і воля святая!
З днем народження, великий Тарасе!
Цікаві факти про Тараса Шевченка
1. Тарас Шевченко був невисокого зросту – трохи більше 164 см.
2. Улюбленим напоєм Тараса був чай із ромом.
3. У 1975 році один із кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Григоровича Шевченка.
4. 1384 – стільки пам’ятників Тарасові Шевченку встановлено в світі. З них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 – в 35 країнах світу — Бразилії, США, Китаї тощо. Перший пам’ятник Тарасові Шевченку встановили в 1881 році в місті Форт-Шевченко.
5. Найменше в світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко. Створив його український майстер Микола Сядристий. Гортати сторінки збірки можна лише кінчиком загостреного волоска через їхній неймовірно крихітний розмір.
6. За життя Кобзаря більше цінували як художника, ніж як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта «Притча про робітників на винограднику».
7. 500 м² − площа найбільшого портрета Кобзаря. Написаний він у Харкові на стіні 17-поверхового будинку за адресою: проїзд Садовий, 30, і внесений до Книги рекордів України. Графіті малювали ночами протягом двох тижнів.
8. У 2002 році на території невизнаної Придністровської Молдавської республіки з’явилася оновлена 50-рублева банкнота з портретом Тараса Шевченка на лицьовій стороні. Раніше в обігу тут були купюри в 50 000 рублів із зображенням пам’ятника Тарасові Шевченку перед університетом в Тирасполі.
9. Основну освіту Кобзар отримував всього лише 2 роки в церковно-приходській школі. Багатьма знаннями поет зобов’язаний баронесі Софії Григорівні Енгельгардт, яка навчала його польської та французької мов, але основні знання мов Тарас отримав від лакеїв.
10. Поет завжди одягався досить модно, оскільки добре заробляв у Петербурзі, будучи успішним портретистом. У своєму щоденнику він писав про величезне задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша за 100 рублів, що було значною сумою для того часу.
11. 2500 рублів – еквівалент 45 кілограмів срібла – саме стільки було витрачено на викуп поета з кріпацтва. Заробити таку фантастичну суму зміг Карл Брюллов, написавши портрет Василя Жуковського і продавши його на аукціоні. За деякими даними, частина грошей була надана імператорською сім’єю. 400 рублів виділила сама імператриця Олександра Федорівна і по 300 рублів – спадкоємець престолу Олександр II і княгиня Олена Павлівна.
12. 15 років – стільки поет провів в Україні за все життя. У 14 років він виїхав із України з поміщиком Енгельгардтом, якому прислужував із дитинства, і потім приїжджав в Україну лише погостювати.
