Окремі аспекти соціального захисту військовослужбовців в умовах воєнного стану

Дата: 14.12.2023 12:17
Кількість переглядів: 127

Фото без опису

Особливості соціального статусу військовослужбовців

Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими.

Починаючи з 24 лютого 2022 року збройна агресія російської федерації проти України набула повномасштабного характеру. Головну роль в обороні України відіграють Збройні Сили України та інші військові формування, які своєю мужньою боротьбою здійснюють ефективний захист Української держави та Українського народу.

Відповідно до Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Таким чином, Україна зобов’язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їх сімей.

Соціальний захист військовослужбовців – діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Військовослужбовці під час виконання службових обов’язків під час захисту Вітчизни несуть високий ризик ушкодження здоров’я чи навіть загибелі.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо людських прав військовослужбовців від 24 лютого 2010 року CM/Rec (2010)4:

  • якщо військовослужбовці отримують поранення під час служби, їм слід надавати належне медичне обслуговування та, за потреби, надбавки;
  • має також існувати система компенсацій і, за потреби, надбавок у разі смерті на службі у збройних силах;
  • для осіб, які залишають збройні сили, та які отримали поранення або захворіли внаслідок служби, має бути доступна відповідна компенсаційна схема (пункти 72, 73).

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон) встановлює право на одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (стаття 16).

Визначивши розміри, коло суб’єктів такої допомоги, законодавець також встановив і певний порядок її отримання.

Зокрема, для отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, якщо військовослужбовцю, військовозобов’язаному або резервісту встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, Законом встановлювалась умова – дворічний строк після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється (пункт 4 статті 16-3 Закону).

Очевидно, що погіршення стану здоров’я внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, може настати після спливу дворічного строку.

Тому встановлення строку, впродовж якого мають настати обставини, які є підставою для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, – є явно необґрунтованим.

Конституційний Суд України у Рішенні від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 (далі – Рішення) визнав таким, що не відповідає Конституції України, пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалюючи Рішення Конституційний Суд України виходив з того, що:

  • «Реалії, пов’язані зі збройною агресією Російської Федерації проти України, засвідчують особливу роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»;
  • «Громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту як під час проходження військової служби, так і після її закінчення»;
  • «Припис частини п’ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов’язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей, що поширюється не тільки на спеціальні пенсії та допомогу для них, а й підтримку у сфері охорони здоров’я, освіти, а також наданні житла та спеціальних підтримчих заходів під час їх переходу до цивільного життя»;
  • «В умовах воєнного стану держава зобов’язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави».

Конституційний Суд України встановив, що обов’язок держави щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців є більш значущим, ніж будь-які цілі, для досягнення яких визначались часові рамки як обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі при зміні групи інвалідності, збільшенні відсотка втрати працездатності.

Як наслідок, встановлені обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років є невиправданими та такими, що непропорційно обмежують право на посилений соціальний захист військовослужбовців, не узгоджуються з засадничими конституційними цінностями, зокрема такими, як принцип поваги до захисту прав людини, принцип верховенства права в аспекті домірності та вимог щодо соціального захисту військовослужбовців.

З огляду на зміст мотивувальної частини Рішення, одноразова грошова допомога у більшому розмірі в разі зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності не повинна обмежуватися часовими рамками настання причиново-наслідкового зв’язку між пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим особою під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням нею обов’язків військової служби, та динамікою стану здоров’я.

Правова проблема, яка виникла у зв’язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України

Згідно з Рішенням неконституційним визнано пункт 4 статті 16-3 Закону, яким було встановлено, зокрема, дворічний строк для отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності військовослужбовцем без встановлення інвалідності.

Однак ця норма Закону передбачала також саме право військовослужбовця на одноразову грошову допомогу у підвищеному розмірі, якщо під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.

Визнання неконституційним пункту 4 статті 16-3 Закону в цілому має наслідком втрату ним чинності.

Відтак, з 6 квітня 2022 рокувійськовослужбовці, військовозобов’язані, резервісти втратили право на одноразову грошову допомогу у підвищеному розмірі, якщо під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.

З метою розв’язання цієї проблеми, з метою недопущення порушення прав осіб на отримання одноразової грошової допомоги необхідно внести відповідні зміни до Закону, передбачивши право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі в разі встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотка втрати працездатності без обмежень часовими рамками.

Забезпечення єдності судової практики та верховенства Конституції України

Варто зазначити, що у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 р. у справі № 240/10153/19 Суд на підставі аналізу норм про встановлення часових обмежень для отримання військовослужбовцями одноразової грошової допомоги дійшов такого правового висновку: дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров’я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Верховний Суд виходив з презумпції конституційності встановленого Законом обмеження отримання грошової допомоги.

Виявлена в ході розгляду справи невідповідність положень закону Конституції України має бути очевидною і беззаперечною. Тому лише в разі безсумнівного встановлення факту такої невідповідності суд зобов’язаний обґрунтовано застосувати норми Конституції України, а не норми закону. 

З дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 така невідповідність є беззаперечною та є підставою для зміни практики Верховного Суду, яка ґрунтувалася на положеннях Закону, що визнані неконституційними.

Висновки

  1. Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей в умовах збройної агресії російської федерації проти України набуває особливої ваги.
  2. Забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, сприяє виконанню громадянами України обов’язку щодо захисту Вітчизни – України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
  3. Встановлення такого підходу до соціального захисту військовослужбовців стає частиною забезпечення обороноздатності країни.
  4. З ухваленням Рішення Конституційного Суду України нормозастосовча практика щодо реалізації права на отримання військовослужбовцями одноразової правової допомоги буде змінюватися.

Правові джерела, використані для підготовки матеріалу

Підготувала
Юлія Матвєєва, експертка Центру дослідження верховенства права
Національного університету «Києво-Могилянська академія»

за матеріалами https://law-in-war.org/okremi-aspekty-soczialnogo-zahystu-vijskovosluzhbovcziv-v-umovah-voyennogo-stanu/


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь