22 червня в Україні відзначається День скорботи й вшанування пам’яті жертв війни
22 червня в Україні відзначається День скорботи й вшанування пам’яті жертв війни. Ми згадуємо всіх, хто загинув у німецько-радянській війні, яку пропаганда СРСР називала Великою Вітчизняною.
Та війна була надзвичайно жорстокою і кривавою. А правда про неї у Радянському Союзі приховувалася, викривлялася, спотворювалася. Це робилося для того, аби замаскувати професійну непридатність та антигуманність сталінського режиму, пояснити надзвичайні людські втрати серед населення та полегшити управління народами, що входили до складу Союзу. Для цього було створено чимало міфів, що досі популяризуються в російській федерації та у маніпулятивній формі використовуються для пояснення й виправдання російської агресії проти України.
Один з них стосується нібито віроломного (без оголошення війни) нападу гітлерівської Німеччини на СРСР. Цей міф розповсюджувався, щоб пояснити населенню поразки першого року військових дій.
Зараз ми знаємо, що існують зафіксовані історичні факти про те, що нота про початок війни була вручена німецьким послом радянському керівництву в Москві, а також у Німеччині радянський посол отримав пояснення щодо причин цієї війни: рейх остерігався віроломного радянського нападу, тому вирішив це зробити першими.
Окрім того, інформація про дату початку війни десятки разів передавалася радянському керівництву, тому перетин кордону гітлерівцями не міг стати для нього несподіванкою.
Також можна згадати про міф, що стосується применшення втрат і виключну роль російського народу.
Ми знаємо, що інформація про загиблих також була джерелом маніпуляцій у Радянському Союзі. Там ніби возвеличувався подвиг людини, але людське життя для цієї країни насправді нічого не значило. Операції планувалися без огляду на можливі втрати серед військових та мирного населення, тому правда про справжню кількість загиблих ретельно приховувалася від народу. Деякі дані – засекречені досі, бо зберігаються у московських архівах. За підрахунками істориків під час німецько-радянської війни загальні безповоротні людські втрати Радянського Союзу – військовослужбовців і цивільного населення – становили майже 27 млн.
Україна ж втратила тоді понад 10 млн людських життів. Це значна частина від загальних втрат.
Нині ми вшановуємо всіх воїнів, що полягли у боротьбі з гітлерівською Німеччиною, всіх патріотів, що боролися проти сталінського Радянського Союзу, та усіх жертв серед мирного населення.
У цей день вся країна вклонялася героям тих часів. Молилися, щоб наші діти не дізналися, що таке війна. Але росія внесла свої корективи в життя України, і ця дата набула нового, ще більш трагічного, сенсу.
Ніхто навіть не міг уявити, що в сучасному світі ми будемо проживати дні страшної війни.
Всі ми знаємо, яким звірств зазнав український народ: спалення сіл та цілих міст, голокост, голод, розстріли мирного населення і зараз відбувається те ж саме, тільки з ще важчої зброї і це роблять "сусіди", які раніше казали «Ніколи знову».
День пам’яті та скорботи - чергове нагадування нам, яка нещадна і жорстока війна.
І ми зобов’язані зробити все, щоб перемогти і розбудувати таку країну, щоб жоден карлик з імперськими замашками не наважився сунутися в наш бік.
Тож згадаймо всіх, хто загинув у новій війні, яку розпочав путінський режим проти нас.
І пам’ятаймо – ми переможемо!
