15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав
З кожним роком все далі й далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності та вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.
Тридцять чотири роки тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи..
Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки.
Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни та смерті. Та всі розуміли одне – це занадто дорога ціна, ніщо не варте того, щоб платити саме такою ціною – ціною того, що відбувалося з ними тоді й що могло бути потім.
Про своє перебування на війні «афганці» не дуже поспішають розповідати. Вони скромно зауважують, мовляв, що тут говорити, війна і є війна – стріляють, убивають. Але навіть зі скупих фраз-спогадів стає зрозуміло – кожен з них щохвилинно ризикував своїм життям.
Сьогодні ми не маємо права забувати про це. Плин часу не затьмарив спогадів про цю війну. Нашим землякам теж судилося пройти жорстоке випробування Афганістану. Вони завжди чесно та сумлінно виконували військову присягу, виявили найкращі професійні та людські якості. Вони довели, що гідні героїзму батьків і дідів, які перемогли фашизм у роки Другої Світової війни. Сьогодні ми поділяємо біль втрати з тими, хто не дочекався з цієї війни своїх близьких, схиляємо голови перед величчю їх подвигу. Щиро бажаю усім міцного здоров’я, витримки, впевненості у собі, добра, благополуччя, мирного неба над головою.
Сільський голова Іван ШКОЛЯР
