Сова Іван Васильович
Дата та місце народження: 19 січня 1976 року, с. Бригадирівка, Радивилівський район, Рівненська область.
Дата та місце загибелі: 05 вересня 2014 року, с. Цвітні Піски, Слов'яносербський район, Луганська область.
Звання: Молодший сержант.
Посада: Старший навідник.
Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.
Обставини загибелі: Загинув 5 вересня 2014 року в бою з російським диверсійним підрозділом в районі с. Цвітні Піски, Слов'яносербський район, Луганська область.
Сімейний стан: Залишились батьки та брат.
Місце поховання: с. Бригадирівка, Дубенський район, Рівненська область.
Місце проживання: с. Зарічне
Нагороди: Орден За мужність III ступеня
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Був учасником війни на сході України
...І в 14-тому році мужньо стали
На захист права вільного життя
На захист територій і традицій
Не стерлась щоб історія твоя
Історія країни України,
Що волю здобувала все життя,
Незламної моєї Батьківщини
І нашого з тобою майбуття
Щоденно Захисник і Захисниця
Торує шлях до переможних днів
Вам дякую, що зберегли країну
Вклоняюсь низько я до ваших ніг!
©Лідія Буга. Пам'ятайте
Іван Васильович Сова народився 19 січня 1976 року в селі Зарічне Козинської громади. Навчався в Козинській школі. Батьки розповідають, що він був великим патріотом, адже так з дитинства його виховували в родині. Закінчив музичне училище, працював шкільним учителем у Здолбунові. Але згодом повернувся у рідне село і зайнявся бджолярством. Щонеділі співав у церковному хорі.
Пройшов всю помаранчеву революцію, а згодом і Майдан. Їздив туди аж шість разів. 20 лютого 2013 року був на Майдані, але тоді Бог його вберіг.
Після повернення з Майдану, Іван спокою знайти уже не міг. Боліло серце за Україну. Як Крим захопили, записався добровольцем на фронт.
У серпні Івана відправили на навчання в Новояворівськ. Але там він не пройшов медкомісію – не мав двох пальців на одній руці. Його відправляли додому, але він відмовився. Сказав "Краще старших відправляйте додому, а я піду." Так Іван почав служити навідником гранатомета у 80 – тій аеромобільній бригаді.
28 серпня їх бригаду відправили на Схід. Через два дні їх вперше обстріляли неподалік Луганська, біля міста Металіст. Загін у складі 97 бійців на 6-ти БТРах та 2-х танках, прориваючись з оточення, потрапили під обстріл.
Загинув Іван Сова о 17-30 год. 5 вересня 2014 року. Потрапив снаряд і він загинув миттєво.
У травні 2015 р. Президент України нагородив Івана Сову орденом «За мужність», посмертно.
